Позакласна робота

                                                 Свято
                     "Добро і милосердя 

                        крізь усе життя"

                                      Сценарій свята
                     "Добро і милосердя 
                        крізь усе життя"

Мета: прищеплювати учням високі моральні цінності людини, розвивати етичні та естетичні смаки і вподобання дітей; розширювати духовний світ дитини; вчити бути милосердними, чемними, добрими; шанувати батьків, сповідувати любов і повагу до людей, виховувати почуття відповідальності; вміння швидко і правильно приймати відповідальні життєві рішення.

Наочне оформлення: плакати: «Мої відповідальні вчинки», «Серце доброти», «Принципи відповідальності».

Обладнання: роздатковий матеріал із завданнями, комп’ютер, проектор.

Дійові особи:  учитель,учні.

                                                     Перебіг заходу

 Презентація «Добро і милосердя. Стосується кожного»

 Вступне слово вчителя

Розпочинається година доброти

Тож прошу вас серця свої відкрити,

Щоб зрозуміти і запам’ятати,

Лише з добра усе бере початок!

Мудрець сказав: « Краса врятує світ!»

Але уже на протязі століть

Панує істина проста:

« Наш світ врятує доброта»

 

Дорогі діти! На сьогоднішній годині спілкування ми хочемо звернутися до вашої душі. Ду­ша — це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини. Тіло старіє, його шматують у битвах, воно хворіє і, нарешті, вмирає. А в цей час душа живе своїм окремим життям. її хвороби - це віруси нена­висті, жорстокості та заздрості. Душа може по­мерти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною, незважаючи на вік

людини. І сьогодні ми поговоримо про духовні цінності людини. Найважчий і найпочесніший обов'язок на землі бути людиною.

Вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина» (додаток №1)

                          

 Сценка «Диваки – рятівники світу»

Учень1 Поглянь, це мабуть, один із тих диваків, який з’явився, щоб прикрасити наш світ.

Учень 2   Він із ліхтарем удень!

Учень 3   Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з ліхтарем?

Діоген     Я- грецький філософ Діоген і прийшов до вас з IV століття до вашої ери. Я шукаю людину!

Учень 4   Ну й дива! Він шукає людину, а хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без ліхтаря не бачиш, яка перенаселена наша планета. Куди б ти не пішов чи поїхав, то ніде розминутись з людьми.

Діоген     Так, я бачу, що всі маєте вигляд людей. Але мати вигляд неважко, а от бути людиною важко. Чи знаєте ви, що значить бути людиною.

Учень 1   Бути благородним.

Учень2   Горіти заради іншого, як горить свічка.

Учень 1  Бути надією для будь-якого подорожнього.

Учень 2  Допомагати іншим, турбуватись один про одного.

Учень 1   Допомагати кожному в біді.

Учень 2    В наш час також є багато прекрасних і благородних людей.

Діоген    Я задоволений. Я ще бачу у вас людяність і заповідаю вам: будьте Людьми, а я піду шукати далі.

Учень

 Добро і людяність плекайте в душах.

Аби між вами не було байдужих.

 Щоб ви спішили радість принести.

Даруйте людям ласку і тепло.

Вчитель. Подивіться, будь ласка, діти, що я тримаю в руках. Це скляна куля, помережена тисячами ниточок. Її можна порівняти з душею людини. Тонкою, прозорою, ніжною, лагідною, тендітною, крихкою.

Необережний рух, слово, дотик – і все розіб’ється на малесенькі шматочки, так само розіб’ється, зламається тендітна душа людини. Але, чи можемо ми з вами це допустити? Мабуть, ні, тому що людина володіє такими чеснотами як чуйність, милосердя, доброчинність, щирість, справедливість.

 Тема нашої виховної години «Добро і милосердя через усе життя». Що таке добро, милосердя? Як ви думаєте, діти? (Відповіді дітей)

Ведучий. Отже,  доброта та милосердя – це милість людського серця, розуміння, м’якість, співчуття, ніжність, любов та жалісливе ставлення до людей. Це не слабкість, а сила, тому що доброта та милосердя властиві людям, які здатні прийти на допомогу

Вірш В. Симоненка «Кривда» (додаток №2)

Бесіда. Учитель просить учнів висловити свої думки про те, як можна поранити словом, яку прикрість завдає брехня.

Відповіді дітей

Вчитель. Кожна  людина дотримується певних моральних принципів, норм, правил, поглядів, переконань. Адже від цього залежить її життя, спілкування з людьми. Добрі слова і вчинки спрямовані на порозуміння  між людьми, взаємодопомогу, підтримку одне одного. Вони породжують радість, задоволення, повагу, любов між людьми. Я б хотіла, діти щоб ви усвідомлювали свої вчинки, несли за них відповідальність, бо без відповідальності за них, не буде добра  і милосердя.

  Ось у нас є плакат: «Мої відповідальні вчинки». На ньому п’ять хмаринок – п’ять принципів відповідальності.

Бо добро і милосердя може бути тільки, тоді, коли ви берете відповідальність за тих, хто з вами поруч.

        Плакат «Принципи відповідальност»

1.     Я несу відповідальність за все, що роблю.

2.     Я несу відповідальність за своє навчання.

3.     Я несу відповідальність за своє шанобливе ставлення до людей, до батьків.

4.     Я несу відповідальність за своє місто, країну і цілий світ.

5.     Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до довкілля та збереження його для наступних поколінь.

Вчитель.   Діти! Що є головним для кожного з вас, що є найважливіше для вас?

Підійдіть до дошки і позначте той принцип хмаринкою, який є для вас пріоритетом.

Відповіді дітей.

 Зараз ми з вами подивимось документальний фільм «Кришталевий хлопчик» - і все зрозумієте самі.

Перегляд фільму

                        Обговорення фільму. Бесіда з дітьми

1)    Діти, скажіть, будь ласка, чому цей хлопчик користується такою любов’ю?

2)    Як ви думаєте, діти, чи є такі діти в нашому суспільстві?

3)    Діти, чи можуть бути ці діти серед нас?

4)    А ви б прийняли цих дітей у свій клас?

5)    Щоб кожен із вас зробив для цих дітей?

6)    Чому серце хлопчика не стало жорстоким?

 Вчитель. Скажіть, будь ласка, діти, яким повинен бути класний колектив, щоб така дитина як Саша Пушкарьов, відчував ваше тепло і турботу, любов. Що для цього ми повинні зробити?

Відповіді дітей.

Ведучий. Адже інколи жорстокими словами ми можемо вбити людину, знівечити її життя, мрії. Давайте поміркуємо, як часто ми даруємо людям любов, добро, і як часто говоримо зле слово? Сашкове серце наповнене любов’ю, добром до людей. Любов, яку він віддає людям, повертається до нього милосердям, добром.

Отже, діти, що ви віддаєте людям, те воно й вам повертається.

 Вчитель. Отже, запам'ятайте: ваші добрі безкорисливі вчинки — це радість не лише для тих, кому їх адресовано, а й для вас. І ще треба завжди пам'ятати, що на добро, зроблене для вас іншими, треба відповідати також добром.

1-й учень

 Не говори про доброту,

 Коли ти нею сам не сяєш,

 Коли у радощах літаєш,

 Забувши про чужу біду.

2-й учень

 Бо доброта — не тільки те,

 Що обіймає тепле слово,

 В цім почутті така основа,

 Яка з глибин душі росте.

3--й учень

 Коли її не маєш ти,

 То раниш людяне в людині,

 Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти.

 Вчитель.    Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них — повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди... Навіть там, де гори спокійні, й твердь земна не хитається під ногами...Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство. І щоб виіскрити добро­ту із наших сердець, не потрібні страшні землетруси чи Чорнобильська катастрофа. Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги? .

Ведучий. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того , що не щодня мають свіжий хліб, а через  те, що не чують в край необхідно «Добрий день!»

1-й учень

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від злив наших почуттів.

2-й учень

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній —

Коли б то знати наперед!

3-й учень

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві                                                                                         

Кажімо більше ніжних слів!

Ведучий. А чи задумувались ви над тим, що таке добро? Звичайна людська  доброта? Чуйність? Справді , різні люди є на світі , з різними натурами , характерами , інтересами і смаками . А все ж  хочеться вірити , що більше хороших людей. Існує думка «Думай добре, роби добре – і буде добре.» Напевне , треб менше   говорити про добро ,а  просто проявляти милосердя .

Презентація «Наші добрі діла»

                              Гумореска

Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

-А я  провідав у лікарні свого товариша – дружка

- То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте.

Замисливсь тато  на хвилинку і так йому сказав на те:

-Коли тебе в тяжку хвилину  людина виручить з біди ,

Про це добро аж поки віку ти , сину, пам’ятай  завжди.

-Коли  ж людині ненароком   ти зробиш сам добро колись ,

Про це забудь ,аж поки віку мовчи і нікому не хвались .

Вчитель. Робити добро треба , бо людина,яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість .На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по- справжньому радіти, сміятися,любити .
Ведучий. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування  , недовіру , злість , людська душа не ширшає -  вона обростає ненавистю , поїдає саму себе . А потім дивись – і всохло в душі живильне джерело, що допомагало жити , вірити, рухатись вперед .Отже , добро- це наука

Відео  «Притча о доброте и зле»

1-й учень

 Я вірю в силу доброти .

 Добро завжди сильніше злого.

 Дає наснагу , щоб цвісти    

 І світлу обирать  дорогу                                                    

2-й учень

Я вірю в силу доброти ,

Що має долю роботящу,

Що    хоче, що і я , і ти ,
І все було у світі кращим

Вчитель. У важкий час живемо ми нині , багато горя і біди є довкола , але мусимо сіяти добро в людських душах , бути милосердними .

Іноді здається , що зло перемогло . Це тому , що про нього всі говорять з екранів телевізорів  на  нас  часто дивляться не люди , а звірі в людській подобі : вбивці , грабіжники .  Але добрих людей дуже-дуже багато ! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки , а не афішують їх .

    Ведучий.          Нам би про душу хоч не забути ,

                            Нам би хоч трохи добрішими бути !

                            Ми лише раз – так уже повелося –

                            Живемо на цій грішній землі .

                            Хай прокинуться сплячі душі ,

Щоб як квіти у квітнику,

Що потребують дощу і суші

На довгім життєвім шляху .

Хай романтика Віри й Любові,

Слово людського тепла й доброти .

Нам порожнини  в душах заповнити ,

Куди вже війнули ранкові вітри .

І душі наші хай піснею повняться !

Скиньмо із лиць своїх черствості маску ,

Нехай зігрівають нас промені сонячні ,

Зробімо  Україну щасливу  , як казку.

Нам  милосердя, Господи , подай,

До всіх страждующих і незахищених ,

Ми ще від страху і злі , і сліпі,

В душах у нас ще багато , що знищено .

Благослови рід людський на Добро !

Душі відкрий для злагоди і миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було

Нас сохрани . І спаси ! І помилуй !

Ведучий. А щоб знищити кривду , нещастя , неприязнь , у кожного закладено так багато добра .

                                            Вірш «Заклик»

О будьте добрими, о будьте добрі, люди!

Нарозтіш світу двері відчиніть.

На всі віки, назавше і повсюди

На цій землі святе добро творіть!

Квітує вишня, - не ламайте гілку,

Її красу весняну пощадіть,

Заплаче жінка, пожалійте жінку

І добрим словом біль її згасіть.

Ви будьте добрі, люди, щохвилинно,

Забувши гнів і кривду всіх образ –

Нехай цвіте погожа ясна днина

І набирає сили від добра.

Нехай молитва щира в небо рветься,

А зло безплідно щезне назавжди.

Нехай добром людське зігріте серце

Убереже цю землю від біди.

Вчитель. Не шкодуйте його роздавати родичам, друзям, незнайомим, не лінуйтесь щодня робити найлегшу справу – дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі . І негаразди щезнуть .    Горе підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю ро­зумієш — усе краще вже було, все у минулому, а по­переду — морок і синій туман... І з тобою лишають­ся лише спомини, недуги, самота і немічність.

Звучить пісня «Добрим будь»

1-й учень

 Коли, здається, жити неспромога,

 Коли, здається, більше сил нема,

 Повір у себе, і твоя тривога   

 Розвіється, як марево, сама.

 2-й учень

 Коли здається, що земля і небо

 Супроти тебе стали на диби,

 Повір у себе, знай, що жити треба,

 Бо ви своєї долі — не раби!

 3-й учень

 Повір у себе, ці слова, як гасло,

 їх кожен день у пам 'яті читай.

 І щоб ніколи віра та не згасла, —

 Ти кожен день і час свій пам 'ятай

 4-й учень

 Жить на землі — велике щастя,

 Якого ти не помічав.

 І пам 'ятай, що ти — Людина.

 Творець краси і добрих справ.

 5-й учень

Є поміж нас багаті й бідні .

 Кому що треба, доля не пита                                                                                             Та є дві речі всім нам необхідні :

У світі мир , а в душах доброта.

Вчитель. Тепер, діти, я хочу вам продемонструвати наочний приклад з 4-ма стаканами води. Подивіться, діти , вода в стакані, чиста, прозора. Вона символізує чистоту людської душі. Ось зараз я капну одну краплину фарби в стакан з чистою водою. Вона стане брудна, чорна. Це зло, погані вчинки людини. Чи можна  з брудної води зробити чисту, чи можна її очистити фільтром. Ні, нічого не допоможе. Це як і душа людини, яка несе зло, тримає його у собі. Очистити можна душу тільки добрими справами, вчинками. Тоді тільки стане чиста душа. А тепер подивіться ,діти, на чисту воду у 2-х склянках. Я переллю з однієї склянки воду в іншу. Вода злилася, але залишилася чистою, бо це поєднання чистого, світлого. Бо тільки від чистого душа буде чиста. Отже, ви побачили, що сталося з чистою водою. Уявіть, діти, як краплина зла може знівечити, принизити душу дитини.  Чи буде ваша душа відкрита, щира після цього. Ні, звичайно. Отже, треба робити тільки добро. Бо раз добром нагріте серце, вік не охолоне.

Ведучий. Так як не охолонуло воно у Сашка Пушкарьова. Він уміє прощати і вірить у своє майбутнє, радіє життю. Тож і ми повинні прощати свої кривди і бути прощеними, вірити і радіти життю, дарувати свою любов ближнім, як дарує її Сашко Пушкарьов.

Вчитель.  Хто на сьогодні , на вашу думку, потребує допомоги, підтримки ?

(Діти, які лікуються в лікарні, люди похилого віку, одинокі; інваліди; бездомні тварини; свій варіант).

-         Кому ви самі особисто хотіли б допомогти ?

-         Кого ви вважаєте доброю?

  Відповіді учнів

             – Що може кожен з вас доброго зробити?

 1-й учень

  Що можу я на світі доброго зробити?

Я можу хатку пластилінову зліпити.

А біля неї тин, а поруч квіти,

А далі граються маленькі діти.

2-й учень 

Що можу я на світі доброго зробити?

Природу можу, ліс, річки любити,

Кота і песика приблудного нагодувати,

І годівничку для птахів побудувати.

 3-й учень

Що можу я на світі доброго зробити?

Я можу математику учити,

Писати вчитись і учити рідну мову,

Щоб грамотно вести мені розмову.

  4-й учень

Що можу я на світі доброго зробити?

Я можу вдома прибирати й гарно шити,

Я можу радувати тата й маму,

Коли я роблю такі добрі справи.

Я можу радувати дідуся й бабусю,

Як прийду в гості і привітно посміхнуся,

І защебечу, цим здоров’я їм додам,

Хоча у мене є багато інших справ.

 5-й учень

Що можу я на світі доброго зробити?

Я можу намагатись не грішити,

Зусилля мої не будуть марні,

Бо я роблю такі справи гарні.

 6-й учень

Що можу я найкраще у житті зробити?

Я буду Бога й ближнього любити

Тільки добро на світі буду я творити.

Вчитель. Розкажіть, будь ласка, які добрі вчинки здійснили ви? 

(Учні зачитують із зошита «добрих справ» про свої добрі вчинки) Хто такий волонтер? Відповіді дітей.

 1-й учень

Мудрець сказав: живи, добро звершай

  Та нагород за це не вимагай.

  Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

2-й учень

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові.

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

 3-й учень

Людина починається з добра,
З уміння співчувати, захистити
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.

 4-й учень

Людина починається з добра
Із світла, що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.

 Робота в групах за завданнями на картках «Я піклуюся про тебе»

(яку турботу можна виявити до різних людей у наступних ситуаціях)

- мама занедужала; 

- молодший брат вередує, а мама втомлена прийшла з роботи; 

- у тебе День народження, мама готується до зустрічі гостей і не встигає;

- у вашого товариша пропала улюблена річ, а ви бачили, хто її взяв;

- ви побачили під кущами котика з пораненою лапкою;

- ви граєтесь з друзями біля будинку,а мимо йде бабуся і несе важку сумку.

 Гра « Добре – погане» (додаток №3)

Учитель. Я бачу, всі ви прагнете чинити добро. Доброта, як чарівні ліки, здатні вилікувати від суму, скрути, безпорадності.

Учні складають правила добра (додаток №4)

Учитель. Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі

    Учень.

   Сирота! Яке болюче слово

   В нім серця біль дух перейма

  Сльоза бринить все знову й знову,

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,          

Шукають очі мимоволі.

Душа страждає і болить,

А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

їм радість кожен день дає.

І так вже хочеться без тями,

Щоб тато в горі захистив,

Послухать казочку від мами,

Любові відчувати прилив.

Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

 2-й учень

 Як вітер холодний хитає стеблину,

 Так бідність принижує, кривдить людину.

Погляньте пильніше в знедолені очі.

Спитайте у себе, чого вони хочуть,

Чому так потухли і низько упали,

Чи, може, зовсім вони злету не упали.

Чому душа бідна тремтить і зітхає,

Про що вона мріє і Бога благає?

3-й учень

Стоїть на ринку чоловік,        

Він ледве дожива свій вік.          

Сорочка подрана, штанці,

І вітер свище в гаманці.

Рука простягнута дрцжить,

Хоч би до вечора дожить.

Копійка впала, посміхнувсь,

Мов до багатства доторкнувсь.

А був же спритний він колись,

Ці роки сплинули кудись, 

Надії вицвіли в очах,

Тепер звести кінці хоча б.

Вчитель.  На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різник причин ледве виживають. Як­що кожен із нас буде небайдужим до чужого го­ря, то це полегшить їхнє життя.         

1-й учень

 Добро спішіть творити, люди,

 Воно, як сонце, зігріва,

 В добрі нам всім

Зручніше буде,

Без нього затишку нема.

2 – й учень

Уважним будь, хай шлях твій на землі  

Злама байдужості холодні грати,

 Є цінності великі і малі

Багатий той, хто вміє віддівати.

 Учитель. Допомоги потребують і літні люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству. Кожен із вас повинен знайти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а й людям.

1-й учень

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

  

Учитель. Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів.

Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.

2-й учень

Живе одинока людина,

Чому ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалена горем від світу.

Чому ж ми не прийдемо в хату,

її не покличем з собою?

І буде одна вікувати

Людина з своєю журбою.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю!

І серце людини з безодні

Полине за нами, як птиця.

Вчитель.  На превеликий жаль, є люди на пер­ший погляд виховані, культурні та насправді бай­дужі до чужої біди і навіть забувають дорогу до рідного дому, де їх чекають батьки.

 1-й учень

 А в баби хата-домовина,

А в баби хата, мов труна.

Померла баба Катерина

І третій день лежить одна.

Пообіч баби білі руки,

Як дві обрублені струни...

Є в баби четверо онуків,

Одна дочка і два сини.

Міста далекі заманили,

їх в ситий затишок квартир,

А в баби хата, як могила,

Немов забутий монастир.

Нема сльози кому зронити,

Лиш сад за вікнами поник.

І бабин ангел-хоронитель

Склав крила скорбно під рушник.

Не розуміє в чому річ:

Чому це в Катрі кляті гуси

В дворі ночують третю ніч?

Покіль село стелилось спати,                         

Світили вікна замість свіч...                            

Ой що ж вам, хлопці, в трьох кімнатах,

Ой що ж вам сниться третю ніч?

Це ж ваша хата-домовина

Сумує тяжко в самоті,

Це ж ваша ненька-сиротина

Одна у смерті, як в житті.

Вчитель.  Коли людина самотня і за нею нікому доглянути, це одна справа. Коли ж діти відмовля­ються від своїх стареньких батьків, це - жах.

2-й учень

Виглядала мати із вікна,

Поглядала мати на дорогу.

Другий поверх.

Мовчазна стіна не розділить

Радість чи тривогу.

Старість подивляється на шлях -

Бо це зосталось тільки й світу...

Привезли сюди на «Жигулях»

Позавчора рідні її діти.

Тут, мовляв, їй буде веселіш

(От сиди, стара, і веселись).

Від думок - полиново гіркіш:

Рідні діти матері зреклись.

Хворе серце плаче по ночах,

Та не шле проклін до їх порогу.

Озовись надією в очах.

Гомінка натруджена дорого!

Ведучий. Наша народна мораль різко засуджує таких пустоцвітів, що цураються батьків, ще ве­ликий Кобзар писав:

  «...Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Чужі люди цураються,

В хату не пускають.

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому». .

Вчитель. Милосердя. Яким важливим і не­обхідним воно є у нашому житті. Чи завжди про­являємо людяність, доброзичливість, допомогу до тих, хто так цього потребує?

Послухайте розповідь із життя.

Якось старенька мати приїхала до сво­го сина, який жив у місті, привезла різних гос­тинців із села. Син попросив матір прогулятися містом. Гуляючи, старенька часто зупинялась, щоб перепочити. Вони сіли в сквері на лавку.

Син відійшов і сказав, що скоро повернеться. Довго виглядала мати свого наймилішого сина, але він не повернувся. Коли люди питали, як вона сюди потрапила, старенька відповіла, що заблукала. Адже її син учений, він не міг залишити її, запев­няла мати. Вона не могла й подумати, що він її залишив назавжди.

-  Чи є серце в такої людини? Якщо є, то яке воно?

- Чи достатньо одного розуму для морально ви­хованої людини?

1-й учень

Існує така  легенда.

У давні часи в одній країні немічних старців за­водили у неприступні гори і залишали там самот­німи на смерть. Якось один молодий чоловік завів туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив:

- Заведи мене трохи вище.

- Чому? - спитав син.

- Бо тут я залишив свого батька. Не хочу по­мерти в тому самому місці.

Син зрозумів, що за якихось тридцять літ із ним станеться те саме.

Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.

Ця легенда наводить нас на думку: як ми пово­димося зі своїми батьками, так наші діти проводитимуться з нами, адже ми є прикладом для них.

2-й учень

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг –

І кривда в нашу долю не поцілить.

3-й учень

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живемо,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати,

За добро добром спіши воздати -

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,                        

Щоб на світі більше щастя стало.   \

Вчитель. Милосердя потребують не лише люди, їх душі і серця,а й природа, яка оточує нас.  Птахи взимку бояться не холоду, а голоду. Тих запасів, що були зроблені восени, не вистачає. Тому й гинуть птахи у сильні морози. В наших силах врятувати птахів від голодної смерті.   Учні 5-6 класів на чолі з Міністерством милосердя проводять кожного року доброчинну акцію акцію «Допоможемо птахам взимку».

Презентація «Допоможемо зимуючим птахам»

 Плакат для гри № 1:

Ліва сторона            Права сторона

а)  Тарас Бульба       а) Вірність

б)  Ярославна           б) Незборимість

в)  Козак Мамай       в) Патріотизм

г)  Каїн                     г) Самозакоханість

ґ) Авель                   ґ) Жорстокість, заздрісність

є) Ірод                     є) Покірність

є) Нарцис                є) Нещирість, зрадливість

ж) Іуда                    ж) Безжальність

 Плакат для гри № 2:

Закінчи прислів'я.

Правда і в морі... (не тоне),

Правда холодна, а брехня... (тепла).

За добро добром... (платять),

Добре ім'я краще всякого... (багатствах)

Шабля ранить голову, а слово... (душу).

Людина без друзів мов дерево... (без коріння).

 Робота із загадками (додаток №5)

Звучить музика Моцарта або мелодія із кінофільму «Довга дорога в дюнах». Учитель. Для нас уже стало звичним, що після ночі надходить день. Він новий, свіжий, новона­роджений. І не забруднити б його прикрими вчин­ками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх. І швидше це робіть, адже людина живе всього 34 роки повним трудо­вим життям. А це так мало.

Звучить мелодія Гріга. Учні читають молит­ву «Не прошу краси, ані щастя».(додаток №4)

  Абсолютні цінності людини (книжка з листків різного кольору)(додаток №6)

 Звучить пісня «Твори добро»

Підсумок.

Вчитель. А зараз створимо серце доброти

          Добро живе в серці кожного з нас і це так прекрасно і неповторно!

         Ми можемо творити добро своїми руками! Ми- творці добра на всій землі!

         Настала незвичайна мить. Саме зараз ми створимо усі разом велике серце доброти,

         вклавши у нього зі своїх сердець затонку добра! Я вважаю, що добро починається      батьківських сердець.

         Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує тепла, ніжності, любові свого серця!

         Я шаную своїх батьків, вдячна їм за те, що вони подарували мені життя!

         Батьки – мої друзі і порадники!

         Щоб жили довго і щасливо на цій землі, треба шанувати своїх батьків. Тому я віддаю у серце доброти сердечко поваги, вдячності та шани батькам.

Роби добро, мені казала мати –

І чисту совість не віддай за шмати!

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе поламати.

1-й учень.Я хочу підсилити його життєдайність своєю частинкою доброти, яка завжди присутня у взаєморозумінні між людьми.

Зрозумійте мене,

Я ж людина на цій Землі,

З неповторними струнами неба.

Ви почуйте всі радощі мої ,

А засуджувати мене не треба!

Ви послухайте музику серця мого:

В двоголоссі звучить туга й щастя.

Я  прагну, щоб ви зрозуміли мене,

Вірю, що в доброті це Вам вдасться!

Ось моє сердечко взаєморозуміння.

2-й учень.Співчуваю, серцем співчуваю я чужому горю і біді,

Руку допомоги простягаю всім, хто потребує на путі.

Не пройду з байдужістю повз горе, в цьому  зміст мого життя,

Вселю віру тим, хто упав духом, у прекрасне й світле майбуття.

         Візьміть моє сердечко співчуття та допомоги.

3-й учень. Кожен з нас повинен зробити вибір – як чинити в тих чи інших ситуаціях. Який шлях обирати в житті – добра чи зла? Кожен із нас вирішує для себе сам!

Чи ти замислювався про ціну буття,

Про те, що і від тебе теж залежить,

Яким же буде наше майбуття?

Про що ти мрієш,

Те тобі й належить!

Знайди себе, посій і прорости,

Зійди зорею над землею ясно,

Адже залишити у вічності сліди

Добра, любові, миру так прекрасно!

         Я хочу додати до серця доброти сердечко вибору.

4-й учень.  Лише добро прагне миру і злагоди з усіма! Добро ніколи не будує свого щастя на чужій біді. Тому сердечко миру і злагоди я вкладаю у серце доброти.

Не лінуйтеся робити добро,

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно, як велика гора,

Стане вам на шляху земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим.

Вчитель. Биття нашого серця доброти все гучніші та гучніші, його ніжний голос сягає наших сердець.

5-й учень.  Пам’ятайте! Основою будь-яких добрих справ повинна бути любов. Хай Любов завжди буде у центрі вашого серця, вашої доброти.

Любов на світі не одна.

Вона земна і незамінна,

Вона, як сонце, як зоря,

Завжди горить і не згора.

Тож і я додаю до серця доброти сердечко любові і хочу, щоб вона «розлилася рікою» у кожну добру справу і в усій повноті увійшла у ваші серця!

6-й учень.  Я помічаю, що добра навколо нас стає більше, а ніж зла. У моєму серці народжується віра і надія, що прекрасна у людині  переможе потворне, що завтрашній день буде кращим за попередній. Присягаюсь залишатись вірним ідеалам доброти.

                  Виношу з серця вірність доброти 

                  І обіцяю вірність цю плекати:

Всіх шанувати, всім нести тепло,

Завжди добро всім людям дарувати.

                   Я дарую серцю доброти вірність свого серця.

7-й учень.  Мені так добре і спокійно на душі. Мені не хочеться згадувати про образи та непорозуміння. Я не ображаюсь ні на кого, я прошу пробачення у всіх, кого образив. Пробачте мені, будь-ласка !

                   Зі свого серця я віддаю саме цінне- уміння прощати.

8-й учень. А мені так хочеться щось зробити, допомогти комусь! І мені не шкода часу, який витрачу на це. Я хочу бути причетною до щастя і успіху інших.

Якщо поруч є людина,

Що в тяжку негожу днину,

Допоможе і розрадить,

Прихистить і щось порадить,

Тоді й в хаті оберіг,

Запашний лежить пиріг

Й паляниця на столі,

Мир і спокій на землі

                Я дарую серце підтримки

9-й учень. Я стала бачити красу добра в усьому!

                   Писати хочу вірші та  пісні.

                   Я намалюю вам добро з любов’ю,

                   Творити хочу щастя на землі!      

Врятує світ краса –

Завжди ми так говорим.

Тепер врятує світ лиш доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла –

Людина вже не та.

Вчитель   Я вдячна вам за ті частинки, які ви відірвали від ваших сердець і віддали для створення серця доброти.

                    Яке ж серце ми отримали:

-         любляче;

-         чуйне;

-         ніжне;

-         здатне вибачати;

-         здатне сподіватись;

-         відкрите для всіх;

-         вірне;

-         здатне творити добро;

Знайте, що доброта є чистою криницею, черпайте з неї!

І не була б доброта добротою, якби не віддавала себе іншим.

(роздають символочні сердечка гостям)

Виступ гостей

Учитель

Не про майно ішла сьогодні мова,

Не про якесь багатство, ні!

А про те, що всім відоме:

Як зробити один одному добро.

Зроби добро людині і забудь.

Воно тобі сторицею віддасться.

  Бо це єдина й непохитна путь

І до твого, і до чийогось щастя.

                                         Список використаної літератури

1. Добро і зло у нашому житті//П. ч.-2006.-№15-16.-с.17

2. Класні години. 5 - 9 класи. - Х.: Видавнича група "Основа": "Тріада+", 2007. - 208с.2. 3.Лук’янець Л. І. Милосердя і доброта- найбільші людські цінності [Сценарій]/Досвід морально-етичного виховання//Позакласний час.-2008.-№8.-с.63

4. Людина починається з добра[Сценарій]//Позакласний час.-2007.-№3.-с.76-82
5. Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя[Сценарій виховної години]//Позакласний час.-2003.-№7.-с.14-17.

6. Інтенет-ресурси.

Додатки

Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?» (додаток №1)

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні

 

Василь Симоненко «Кривда» (новела) (додаток №2)

У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючий росі.

Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова…

Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався, —
А тебе дома батько жде…

Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п’ятах
Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувати,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав…

Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі…

Гра « Добре – погане» (добре - «так», погане – «ні») (додаток №3)

• підгодовувати пташок;
• допомагати старшим;
• ламати гілки дерев;
• гратися дружно;
• малювати на стінах кімнати;
• сваритися з друзями;
• допомагати другові в біді;
• садити дерева, кущі, квіти;
• годувати рибок в акваріумі;
• прибирати свої речі та іграшки;
• витоптувати квіти на клумбі;
• ходити нечепурою;
• поступатися місцем в транспорті старшим.

 Молит­ва«Не прошу краси, ані щастя» (додаток №4)

   Я не прошу краси, ані щастя

Дай мені сили, Боже,

 Щоб не зламатись в бурі нещастя,

 Дай мені сили, Боже.

Щоб не лякатись гіркої правди,

Дай незалежності, Боже,

 І не стидатись слів своїх завжди,

 Дай мені віри, Боже.

Щоб ніколи не стать на коліна,

Дай мені гідності. Боже,

 І не зрадить у чорну годину.

Дай мені честі. Боже.

Щоб не мати на серці злого,

 Прошу любові, Боже,

Не зробити нічого лихого

Дай доброти мені. Боже.

Благословенні будьте, небеса,

 І ясне сонце, будь благословенне.

Нехай панує на Землі краса,

І не шугає полум'я шалене.

Нехай панує на Землі добро,

 Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Правила  доброти (додаток №5)

•  Щоб добрим чоловіком стати,
• Потрібно правила добра всім знати
• Найперше з правил цих чудесних
• Уміння бути добрим, чесним. 
• А друге правило таке:
• Шануй ти маму й тата,
• Люби сестер, братів, людей,
• Добро сам будеш мати. 
• А третє правило просте:
• Щоб мати серце золоте
• Зла на людей ти не тримай,
• Учителів не забувай. 
• Добро ти людям поспішай творити,
• Усіх розумій, поважай і люби.
• Так буде легше і біль пережити,
• Й здоров’я буде більше тобі.
• Твори ти добро, твори все для щастя,
• Твори для життя кожну мить.
• Тоді лиш у ньому, йдучи повз напасті,
• На радість, на долю добро буде жить.   
• Добро-це як казка, добро-це як свято
• А зло-це бездушність й злиденність душі.
• Тож будьмо багаті, і будьмо добріші,
• І зло переможемо ми на Землі.

Загадки (додаток №6)

• Що старіше від розуму? (Увага.)
• Що у великій кількості мало важить? (Радість.)
• Що їсть без зубів? (Совість.)
• Що сушить без вогню? (Журба.)
• Що в людині не росте? (Ім'я.)
• Гостре, а не ніж, ріже, аж до серця доходить, а кров не йде. (Образа, прикрість.)
• Сліпий бачив зайця, а безногий впіймав його. Що це? (Брехня.)
• У вогні не горить, у воді не тоне. (Правда.)
• Хто найдальше бачить? (Розум.)
• Без рук, без ніг, а світ за хвилину оббігає. (Думка.)
• Нічого не коштує, але багато дає. (Посмішка.)

 

Абсолютні цінності людини (додаток №7)

• Жити в світі за законами добра.
• Розрізняти добро і зло
• У будь-яких життєвих ситуаціях залишатися Людиною.
• Ніколи не втрачати віри.
• Пам’ятати добро.
• Будьте вище від пліток, заздрощів, інтриг, образ.
• Навчіться прощати всім, а собі ніколи.
• Не втрачати самоповаги, умійте володіти собою.
• Пам’ятайте, найкраще слово те, яке не сказане.
• Найкоротша відстань між людьми – усмішка.
• Не задавайте людям страждань.
• Будьте людяними і справедливими.
• 
  
• Сценарій
• тематичної лінійки,
  присвяченої Міжнародному дню поезії
  «Поезія – це свято»
  
  
  
  
  
  
                     Кожна людина колись у житті
  Собі задає це питання:
  Поезія: що це? Мистецтво чи ні,
  А, може, словесне змагання?
  
  Поезія: що це? Гра слів і думок,
  Що виклав поет на папері?
  А, може, до Вічності ще один крок,
  Чи, навіть, до Істини двері?
  
  Поезія: що це? Ніяк не збагну,
  Чому лише вибрані в змозі
  Так влучно і мудро нам думку свою
  Подати у римі, не прозі?
  
  Чому тільки вибрані можуть творить
  Безсмертні для людства шедеври?
  Й коли все навколо у мороці спить, 
  Поезія – всесвіту нерви?
  
  Питання лишились: чому та й чому?
  Сама я цього не здолаю.
  Лиш знову і знову я вірші пишу
  До Істини шлях прокладаю...
  Що  таке  поезія?
  Це  –  мука:
  Підступає,  множиться,  болить.
  Іноді  візьме  тебе  за  руку,
  Іноді  відпустить  і  мовчить.
  
  
                     Що  таке  поезія?
  Це  –  свято:
  Грає  в  тобі  музикою  слів,
  Молодечо,  радісно,  крилато
  Викресає  іскру  з  почуттів.
  
  
                     Що  таке  поезія?
  Це  –  совість:
  Бо  коли  несила  говорить,
  То  вона  заплаче…  І  говорить,
  І  сльозою  кожною  бринить.
  
  
                     Що  таке  поезія?
  Це  –  проза,
  Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт.
  Вулканічна  лава,  що  морозить.
  Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить.
  
  
                     Що  таке  поезія?
  Молитва.
  Звернення  до  Бога  і  людей.
  Це  -  любові  невимовне  світло,
  Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде.
  
  
                   Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.
  
  
                   Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу.
  
  
                  Саме тому ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (в день весняного рівнодення). Вперше воно було відзначене 21 березня 2000 року.
  
  
                  Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами — в діалозі, який є гарантом миру.
  
  
                  Сьогоднішня лінійка присвячена Всесвітньому дню поезії, який                                                               з 2004 року також відзначають і в Україні.
  
  
                   Вивчаючи творчість того чи іншого поета ми маємо унікальну можливість побути з думками поета наодинці, відкрити для себе його внутрішній світ та настрій. І якщо цей настрій співпаде з настроєм читача, то другий назавжди запам’ятає віршовані рядки автора, поділиться ними із своїми рідними та друзями.
      Вікторина «Чи знаєш ти поетів України»
                 Говорячи сьогодні про поезію, ми не маємо права оминути творчість        нашого Пророка, великого Кобзаря – Тараса Шевченка.
  
  
               Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Він сам приходить у наш день. Але і ми повинні йти до нього. Лише так між нами буде глибоке взаєморозуміння.
    Звучить вірш Т.Г.Шевченка «Мені однаково»
              Проте кожен, я впевнена, погодиться з думкою, що коли говорити про безкомпромісність і високу поезію, то неодмінно ці якості будуть притаманні сучасній поетесі, чиє день народження припадає на переддень Всесвітнього дня поезії, 20 березня, Ліні Василівні Костенко. Своє життєве призначення і свій шлях – поезію – вона обрала свідомо і жодного разу не пошкодувала про такий вибір, хоч іноді було
    Звучить вірш  «Доля» Ліни Костенко
  Поезія здатна знаходити відгук в душах інших, хвилювати або стискати кулаки, готуючись до бою. Звісно, кожен сприймає її по-своєму, бо ми й самі всі різні.
   Слово, чому ти не твердая криця,
  Що серед бою так ясно іскриться?
  Чом ти не гострий, безжалісний меч,
  Той, що здійма вражі голови з плеч?
  
  Слово, моя ти єдиная зброє,
  Ми не повинні загинуть обоє!
  Може, в руках невідомих братів
  Станеш ти кращим мечем на катів
  Такі особливі слова, що йдуть від серця, присвячують і Вітчизні, й коханим, усьому, що здатне зачепити душу. І не чують їх хіба що ті, у кого, за влучним висловом Ліни Костенко, "душа ще з дерева не злізла". А справжні люди чують поетичну красу навіть крізь сторіччя - така вже особлива ця країна, Поезія, до якої ми з вами сьогодні завітали на часинку в гості.        
  У житті все починається з чогось : річечка із струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Т. Шевченко і Леся Українка, І.Франко і  С .Єсєнін, О.Пушкін і М.Лермонтов, Л.Костенко і В. Стус… - ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.  Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.
  Українська інтимна лірика — найбагатша, співуча, широка. І правдива — поети здебільшого, передають чудовою мовою свої емоції, які “матеріалізуються” (тут це книжкове слово доречно) і ллються до інших людей, “заряджають” їх тим духовним станом, що пережив поет. Тому спілкування з поезією збагачує духовний світ людини
  Стояла я і слухала весну,
  Весна мені багато говорила,
  Співала пісню дзвінку, голосну,
  То знов таємно-тихо шепотіла.
  Вона мені співала про любов,
  Про молодощі, радощі, надії
  Вона мені переспівала знов
  Те, що давно мені співали мрії
  
  Ці рядки вийшли з-під пера талановитої поетеси Лесі Українки
   Поезія І.Я. Франка «Чого являєшся мені...» належить до шедеврів інтимної лірики.
  Чого являєшся мені
  У сні?
  Чого звертаєш ти до мене
  Чудові очі ті ясні,
  Сумні,
  Немов криниці дно студене?
  Чому уста твої німі?
  Який докір, яке страждання
  Яке несповнене бажання
  На них мов зарево червоне,
  Займається і знову тоне
  У тьмі?
  Чого являєшся мені
  У сні?
  В житті ти мною згордувала,
  Моє ти серце надірвала,
  Із нього визвала одні
  Оті ридання голосні -
  Пісні.
  В житті мене ти й знать не знаєш,
  Ідеш по вулиці — минаєш,
  Вклонюся — навіть не зирнеш
  І головою не кивнеш,
  Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
  Як я люблю тебе без тями,
  Як мучусь довгими ночами
  І як літа вже за літами
  Свій біль, свій жаль, свої пісні
  У серці здавлюю на дні...
  
  
  Поезії Олеся Олеся та Павла Тичини мелодійні, і ніжні, і ніби самі переливаються у музику.Сміються, плачуть солов'ї
  І б'ють піснями в груди:
  «Цілуй, цілуй, цілуй її, —
  Знов молодість не буде!
  Ти не дивись, що буде там,
  Чи забуття, чи зрада:
  Весна іде назустріч вам,
  Весна в сей час вам рада.
  На мент єдиний залиши
  Свій сум, думки і горе —
  І струмінь власної душі
  Улий в шумляче море.
  Лови летючу мить життя!
  Чаруйсь, хмілій, впивайся
  І серед мрій і забуття
  В розкошах закохайсь...
  
  Ви знаєте, як липа шелестить
  У місячні весняні ночі? —
  Кохана спить, кохана спить,
  Піди збуди, цілуй їй очі,
  Кохана спить...
  Ви чули ж бо: так липа шелестить.
  Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
  Вони все бачать крізь тумани.
  Ось місяць, зорі, солов'ї...
  "Я твій",- десь чують дідугани.
  А солов'ї!..Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
  
  
  Володимира Сосюру називають “українським Єсеніним”, співцем кохання.
  Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
  лиш приходить подібне кохання.
  В день такий розцвітає весна на землі
  І земля убирається зрання...
  Дише тихо і легко в синяву вона,
  простягає до зір свої руки...
  В день такий на землі розцвітає весна
  і тремтить од солодкої муки...
  
  
  Відродження, розквіт усього живого відбувається навесні, все оживає, потік весни пробуджує все навколо, так і поезія пробуджує людину, поезія - це життя, а воно розквітає, ранньою весною, оживає ясним весняним вогнем на вустах Мавки « Лісової пісні» Лесі Українки ( учениця розповідає монолог Мавки із драми-феєрії « Лісова пісня» під музику чарівної сопілки) 
  О, не журися за тіло!
  
  Ясним вогнем засвітилось воно,
  
  чистим, палючим, як добре вино,
  
  вільними іскрами вгору злетіло.
  
  Легкий, пухкий попілець
  
  ляже, вернувшися, в рідну землицю,
  
  вкупі з водою там зростить вербицю, - 
  
  стане початком тоді мій кінець.
  
  Будуть приходити люди,
  
  вбогі й багаті, веселі й сумні,
  
  радощі й тугу нестимуть мені,
  
  їм промовляти душа моя буде.
  
  Я обізвуся до них
  
  шелестом тихим вербової гілки,
  
  голосом ніжним тонкої сопілки,
  
  смутними росами з вітів моїх.
  
  Я їм тоді проспіваю
  
  все, що колись ти для мене співав,
  
  ще як напровесні тут вигравав,
  
  мрії збираючи в гаю…
  
  Грай же, коханий, благаю!
  
  ( Звучить мелодія Лукашевої сопілка)
  
  
  
    Віра в людину, у непереможність добра, у велич світла любові в творчості щойно згаданих поетів додає нам сили. На щодень. Повсякчас. У поезіях цих поетів дзвенить безконечна казка буття. Так добре і затишно всім, хто переступить поріг їх творчості. Бо, переступивши раз, кожен з нас там залишаються назавжди.